25 листопада 2024 року відбулося засідання робочої групи суддів Верховного Суду та членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді, присвячене складним проблемам застосування норм цивільного права щодо визнання договорів відчуження нерухомого майна неукладеними або недійсними. Обговорення відповідних проблем проводилося на прикладі такої фабули:
«Правочин щодо відчуження нерухомого майна від імені його власника та на підставі підроблених документів уклала інша, неуповноважена на вчинення цієї дії особа. Згаданий договір мстить усі істотні умови, його посвідчено нотаріально та проведено державну реєстрацію прав на нерухомість. Установлено, що підпис сторони продавця у зазначеному договорі підроблений. У власника нерухомого майна не було волі на відчуження спірної нерухомості».
Увагу учасників робочої групи було зосереджено на двох питаннях:
а) у ситуації, описаній у фабулі, правочин має дефект волі чи дефект форми?
б) до якої категорії правочинів (нікчемний, неукладений чи оспорюваний) належить договір у разі, коли підпис сторони договору є підробленим, проте цей договір мстить усі істотні умови для такого виду договору, реквізити, його нотаріально посвідчено та проведено державну реєстрацію прав на нерухомість?
Від Інституту участь у засіданні робочої групи взяли директор, член Президії НАН України, член-кореспондент НАН України, член-кореспондент НАПрН України, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Володимир Устименко та провідний науковий співробітник відділу господарсько-правових досліджень проблем економічної безпеки, доктор юридичних наук, професор Віталій Олюха.
Володимир Устименко, розглядаючи власне конструкцію правочину відповідно до ст. 202 ЦК України, звернув увагу на те, що для правочину як дії обов’язковими мають бути такі елементи, як воля та волевиявлення. Лише за умови їх існування можна говорити про наявність правочину. У цьому ж випадку договір був сфальсифікований, тож він є неукладеним, бо сторони в цьому договорі не було та, відповідно, не було її волі та волевиявлення.
Віталій Олюха також вказав, що ч. 4 ст. 202 ЦК України визначає, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. «В обговорюваній ситуації не можна казати, що відбувся двосторонній правочин, отже договір не був укладеним узагалі, його не існує як юридичного факту», – зауважив він.
Від імені суддів Верховного Суду та від себе особисто вчений секретар Науково-консультативної ради при Верховному Суді, доктор юридичних наук, доцент Олег Ткачук висловив щиру вдячність Володимиру Устименку та Віталію Олюсі за активну участь у засіданні робочої групи.
Докладніше про цей захід можна дізнатися за посиланням.