Сучасні проблеми в металургії: руйнування виробничих зв’язків

OLYMPUS DIGITAL CAMERAЗаблодська Інна Володимирівна

д.е.н., професор,

директор Луганської філії 

Інституту економіко-правових досліджень 

НАН України Україна,

м. Сєверодонецьк

Сучасні проблеми в металургії:  руйнування виробничих зв’язків

Серед галузей національної економіки України домінуюче положення належить металургійній галузі, а функціонування і розвиток металургійних підприємств органічно пов’язані із розвитком інших галузей промисловості – машинобудуванням, металообробкою тощо.

Чорна металургія України сьогодні об’єднує більше 200 підприємств, у тому числі 19 металургійних комбінатів і заводів, 12 трубних заводів, більше 20 підприємств метизів, 12 коксохімічних заводів, 14 вогнетривких заводів, 12 гірничорудних підприємств, феросплавні підприємства, більше 100 спеціалізованих підприємств з переробки металобрухту й відходів. Значна частина металургійних і коксохімічних підприємств України розташовані в Донецькому і Луганському регіонах. Бойові дії в цих регіонах призвели до зупинення багатьох заводів і комбінатів. Головна причина скорочення завантаження потужностей – руйнування виробничих зв’язків через ліквідацію залізних і автомобільних доріг, ліній електропередач, газопроводів і інших інфраструктурних об’єктів. В той же час майже всі основні металургійні і коксохімічні підприємства перебувають у працездатному стані, вони законсервовані або працюють на “тихому ходу”.

Але проблеми руйнування виробничих зв’язків у металургії постають гостро і не можна не погодитися з дослідниками інформаційного агентства ЛIГАБiзнесIнформ, які доводять, що сьогодні більшість металургійних підприємств Донбасу можна поділити на три групи за місцем їх розташовування:

  • на території, непідконтрольній Україні;
  • на території в зоні бойових дій;
  • на території, контрольованою Україною.

В кожній із цих груп металурги і коксохіміки зазнають складнощів із забезпеченням сировиною, збутом продукції і в цілому із завантаженням потужностей через руйнування виробничих зв’язків.

Найбільшого фізичного збитку завдано підприємствам, розташованим на межі проведення антитерористичної операції. До цих металургійних підприємств слід віднести Алчевській металургійний комбінат і Алчевській коксохім. Вони функціонували у м. Алчевську Луганської області та входили до складу корпорації Індустріальний Союз Донбасу. Алчевський коксохім і меткомбінат фактично є одним виробничим комплексом. Алчевський коксохімічний завод завжди забезпечував коксом українське металургійне підприємство – ПАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського.

Алчевській металургійний комбінат – найсучасніший металургійний комбінат України, що використовує технологію виробництва чавуну і сталі із залізняку, а не сталевого лому. В 2000-х роках з нуля побудовано киснево-конвертерний цех, доменні печі, когенераційна установка, проведена корінна модернізація товстолистового прокатного стану. Алчевській металургійний комбінат був постачальником слябів для європейських активів корпорації, що працюють в Польщі і Угорщині. Руда закуплялася у Криворізьких підприємствах Метінвеста.

В серпні 2014 року Алчевській металургійний комбінат і Алчевськкокс зупинено через ведення бойових дій поряд з Алчевськом, а також руйнування під’їзних шляхів. Основні виробничі потужності Алчевського металургійного комбінату законсервовані відповідно до технології, коксівні батареї коксохіму працюють на “тихому ходу”, проте для відновлення роботи будуть потрібні великі фінансові ресурси.

Одним з найбільших виробників товарної квадратної заготівки в Україні був Єнакієвський металургійний завод, який мав філію в Макіївці Донецької області. В Макіївці вироблялася арматура для будівництва. Частина квадрата поставлялася на болгарський завод Promet. Єнакієвський металургійний завод руду закупляв у Криворізьких підприємствах Метінвеста, кокс – на Єнакієвськом коксохімічному підприємстві і Авдєєвськом коксохімічному заводі. Через бойові дії і руйнування транспортних зв’язків він був зупинений у серпні 2014 року. В жовтні вдалося відновити виробництво і до грудня вийти на обсяги, що складали 70-80% від довоєнних показників. Здавалося би, це якнайкращий приклад організації діяльності в умовах бойових дій, але в лютому 2015 року холдинг зупиняє потужності на невизначений термін. Рішення пояснюється активізацією бойових дій у регіоні та руйнуванням залізничної і енергетичної інфраструктури.

Щодо Донецьксталі, то цей металургійний завод – найбільший в Україні виробник товарного чавуну. На підприємстві більше шести років велося  будівництво нового електросталеплавильного виробництва, проте через фінансову кризу і дефіцит ресурсів реконструкцію не вдалося завершити до початку бойових дій. До нього входить збагачувальна фабрика Свято-Варваринська, яка розташована у Красноармійську. Тут, на території контрольованій урядом України, коксується вугілля, що добувається шахтоуправлінням Покровське. В структурі доходів, реалізація вугільного концентрату займала більш 55%, чавуну – менш 40%. В серпні 2014 року металургійне підприємство зупиняло свою виробничу діяльність через дефіцит сировини. В жовтні 2014 року роботу вдалося відновити за рахунок організації залізничних поставок залізняку, а також автомобільних поставок вугілля з Красноармійську на споріднені коксохіми, але на початку лютого 2015 року відбулася повна консервація потужностей.

До складу Донецьксталі входить Ясиновській коксохім і Макєєвкокс – це виробники високоякісного коксу, істотна частина якого до недавнього часу експортувалася. Основна конкурентна перевага підприємств – вільний доступ до вугілля шахтоуправління Покровського. Восени 2014 року підприємства одержали незначні пошкодження, була зруйнована транспортна інфраструктура. Основні агрегати перекладені на “тихий хід”. Ближче до зими 2014 року вдалося організувати комбіновану доставку вугільного концентрату залізничним і автомобільним транспортом і вивести коксівні батареї практично на проектну потужність. В лютому 2015 року стало відомо про їх “консервацію” разом з заводом Донецьксталь.

Харцизькій трубний завод, який розташовано у м. Харцизьку Донецької області, входить до складу Метінвест Холдингу. Харцизькій трубний завод – це єдиний в Україні виробник труб великого діаметру для магістральних нафто- і газопроводів. Останніми роками основним ринком збуту були країни Середньої Азії і Україна. Основним постачальником сировини, – штрипса, – є маріупольські комбінати Метінвеста. Підприємство на повну потужність не працює з жовтня 2014 року. Такий трубний завод в країні один і він знаходиться на неконтрольованій території – в Харцизьку.

Авдєєвській коксохім розташовано у м. Авдєєвка Донецької області, він входить до Метінвест Холдингу і є найбільшим коксохімічним підприємством у Європі. Раніше підприємство виробляло близько 40% коксу в Україні та було постачальником Єнакієвського металургійного заводу, Маріупольських меткомбінатів та інших підприємств. З літа 2014 року знаходиться на лінії фронту, регулярно потрапляє під обстріл. В липні 2014 року підприємство було знеструмлено, що порушило технологічний процес видачі коксу. Відновлення діяльності зайняло декілька тижнів. Восени та взимку 2014 року робота порушувалася ще кілька разів, але вже на менш тривалі періоди. Коксівні батареї завантажені частково, через що скорочено відвантаження коксу металургам Метінвест Холдингу.

Два найбільші українські підприємства, що проводять плоский прокат – це ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча і ПАТ Азовсталь. Вони функціонують у м. Маріуполі Донецької області і входять до складу Метінвест Холдингу. Закупляють руду в Крівбассе, частина коксу поставляється з Авдєєвки. Напівфабрикати, вироблювані в Маріуполі, використовуються для перекачування в готовий прокат на європейських заводах Метінвеста. Меткомбінати знаходяться на території, контрольованій Україною, проте мають обмеження щодо доставці сировини і вивозу готової продукції по залізниці. Після втрати контролю над основними залізничними вузлами Донецької області, що сполучає Маріуполь з іншими регіонами України, зупинилася вітка Запони – Очерет – Зоря – Запоріжжя. Цей шлях місцями є одноколійною залізницею, що істотно обмежує її пропускну спроможність. В результаті скоротилися поставки залізняку з Крівбассу. Більш того, на цій залізниці було вибито два мости, що поставило під загрозу життєдіяльність комбінатів. Рух було оперативно відновлено, проте потужності Азовсталі і Маріупольського меткомбінату на даний момент завантажені не повністю. На даний момент Маріупольські комбінати сумарно випускають близько 17000 -18000 т чавуну за добу. Завантаження доменних цехів збільшено до 70%, що близьке до максимально можливих показників з урахуванням логістичних обмежень у поставках сировини. При цьому в січні 2015 року окремі цехи ММК ім. Ілліча і Азовсталі було зупинено.

Таким чином, руйнування виробничих зв’язків, яке відбувається сьогодні в металургії – найбільша втрата, ніж фізичне пошкодження підприємств металургії. Відновлення або відбудова виробничих зв’язків потребує вкладення фінансів і докладання величезних зусиль з боку усіх учасників металургійного виробництва. І чим більше ці виробничі зв’язки будуть руйнуватися, тим складніше це відновити. Проте є так звана «крапка не повернення», коли вже немає сенсу щось відновлювати; її наразі ще не досягнуто, але це може статися дуже швидко і тоді…