Оцінка можливих наслідків для України в контексті домовленостей з транскордонного та регіонального співробітництва

IMAG0812Юлія Рогозян,

кандидат економічних наук,

старший науковиий співробітник

відділу міжрегіонального співробітництва

Луганської філії Інституту

економіко-правових досліджень

НАН України

Оцінка можливих наслідків для України в контексті домовленостей з транскордонного та регіонального співробітництва

Міжрегіональне (транскордонне) співробітництво, без сумніву, є одним із пріоритетних напрямів розвитку міжнародних відносин. На сучасному етапі регіональна співпраця України та Європейського Союзу в контексті  впровадження Угоди про асоціацію є такою, що набуває масштабу, а її ефективна реалізація забезпечить сталий розвиток в різних сферах.

Доцільно зауважити, що на сьогоднішній день історично склалося декілька основних форм розвитку європейського регіонального та транскордонного співробітництва:

  • співробітництво за принципом ad hoc (спільні дії територіальних громад або місцевих влад по обидва боки кордону, спрямовані на вирішення конкретної проблеми транскордонного характеру, зокрема, в разі виникнення надзвичайних ситуацій, або співпрацю в окремій галузі, де вони мають спільні інтереси);
  • співпраця міжрегіональних організацій (створюються між регіональними одиницями різних держав, кінцева мета яких – діяти як група впливу в європейських інституціях, а також сприяти співробітництву, що ґрунтується на спільних інтересах, потребах і сподіваннях);
  • співробітництво білатеральних організацій, які представляють собою організації прикордонного міжрегіонального (міжмуніципального) співробітництва, створені  з метою встановлення і зміцнення добросусідських відносин, а також вирішення спільних проблем, визначених установчими документами, до складу яких входять території двох суміжних держав;
  • створення єврорегіонів, які представляють собою організації транскордонного співробітництва між територіальними громадами або місцевими органами влади прикордонних регіонів двох або більше держав, що мають спільний кордон, спрямовані на встановлення і зміцнення добросусідських зв’язків, координацію взаємних зусиль і здійснення узгоджених заходів у різних сферах життєдіяльності;
  • укладення та виконання договорів про співробітництво у певних сферах між суміжними і несуміжними територіями, що передбачають створення інститутів координації дій;
  • укладення та виконання договорів про співробітництво між територіями, що не передбачають створення координаційних інститутів.

За свідченнями експертів, Угода про асоціацію Україна – ЄС є більш масштабною у порівнянні з аналогічними угодами, укладеними ЄС з країнами Центральної та Східної Європи, а сам факт узгодження такого різнопланового за змістом та кількістю взаємних домовленостей сукупності дій є свідченням того, що Україна та ЄС мають серйозний намір не тільки перевести співпрацю на якісно новий рівень, але й суттєво наблизити економічну систему України до економічної системи Євросоюзу на основі взаємної лібералізації, передусім руху товарів, капіталів та послуг, гармонізації підходів та принципів, на яких будуються галузеві політики та системи регулювання виробничо-комерційної діяльності (твердження О. Бетлія, М. Риженкова, М. Кравчука). За своїм обсягом і тематичним охопленням це найбільший міжнародно-правовий документ за всю історію України та найбільший міжнародний договір з третьою країною, що коли-небудь укладався Європейським Союзом. Вона визначає якісно новий формат відносин між Україною та ЄС на принципах «політичної асоціації та економічної інтеграції»,  слугує стратегічним орієнтиром системних соціально-економічних реформ в Україні. Передбачена Угодою поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС визначатиме правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Україною та ЄС, а також регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

В даній угоді особливу увагу приділено питанням міжрегіонального (транскордонного) співробітництва (глава 27), які виражаються у таких напрямах співпраці як  сприяння взаєморозумінню та двосторонньому співробітництву в галузі розробки та реалізації регіональної політики, багаторівневого управління та партнерства;       підтримка та розвиток участі місцевої та регіональної влади в транскордонному та регіональному співробітництві та пов’язаних з ними структур управління, зміцнення співробітництва шляхом створення сприятливої законодавчої бази, підтримки і розвитку заходів щодо створення потенціалу та сприяння зміцненню транскордонної і регіональної економічної та бізнес-мереж; зміцнення і заохочування розвитку таких складових транскордонного та регіонального співробітництва, як: транспорт, енергетика, мережі зв’язку, культура, освіта, туризм, охорона здоров’я та інші сфери, охоплені Угодою про асоціацію.

Більшість вітчизняних науковців (В. Бурдяк, Б. Парахонський, З. Петренко, О. Стельмах, О. Воронова, Н. Перстнева, П. Бєлєнький, Р. Дацків тощо) очікують позитивні наслідки від такого виду співробітництва, оцінюючи, що саме прикордонні регіони України отримають істотні переваги для розвитку підприємництва та підвищення рівня їх конкурентоспроможності, наприклад удосконалення механізму доступу національних виробників до європейських ринків шляхом зменшення тарифних навантажень з боку ЄС у таких галузях, як: легка промисловість, хімічна промисловість, машинобудування тощо.

Українські підприємці зможуть прискорити присутність своїх товарів на ринках ЄС через поступове зниження ввізного мита, тоді як на внутрішньому ринку буде зберігатися певний рівень тарифного захисту від конкуренції з іноземними виробниками.

Серед інших позитивних очікувань  виділяють наступні:

  • створення більш гнучких та широких можливостей для обміну досвідом та технологіями;
  • підвищення інвестиційної привабливості енергетичного сектору;
  • підвищення надійності національної фінансової системи на основі міжнародних стандартів, а також розвиток нових видів фінансових послуг;
  • спрощення та автоматизація митних процедур;
  • створення механізму постійних консультацій між митними органами і бізнесом;
  • заборона використання мінімальної митної вартості;
  • посилення режиму захисту інвестицій та підвищення привабливості інвестицій в Україну;
  • покращення підприємницького середовища за рахунок спрощення регуляторної політики.

Проте, деякі експерти (Є. Рябінін, С. Максименко)  справедливо стверджують, що в Україні й досі відсутня належна та постійна уваги щодо розвитку транскордонного співробітництва з боку як законодавчої, так і виконавчої гілок влади. Питання важливості розвитку транскордонного співробітництва протягом усього часу існування незалежної України розглядається, на жаль, як додаткова частина до програм європейської інтеграції, а такі питання повинні стояти на порядку денному та розглядатися в площині розвитку всієї країни, що може мати негативний вплив на імплементацію Угоди про асоціацію в контексті міжрегіонального (транскордонного) співробітництва. А отже, сьогодення вимагає негайного створення інституції, в межах повноваження якої обов’язково першочерговими входили питання  регіональної політики та транскордонного співробітництва із подальшою розробкою та реалізацією комплексної програми з транскордонного співробітництва.

Таким чином, оцінюючи можливі наслідки імплементації Угоди про асоціацію Україна – ЄС, можна сказати, що сьогодення зумовлює в першу чергу необхідність вдосконалення інституційно-правового забезпечення країни, на якому вже можна будувати міжрегіональні (транскордонні) зв’язки.