30-річному ювілею ухвалення Основного Закону нашої держави – Конституції України – було присвячено урочисте засідання вченої ради Інституту, яке відбулося 1 липня 2026 року.
Засідання розпочалося з Державного Гімну України та хвилини мовчання для вшанування подвигу героїв, що віддали своє життя і здоров’я за незалежність, територіальну цілісність і європейський вибір України.
Із доповіддю, присвяченою ролі Конституції України в державотворенні, формуванні громадянського суспільства, зміцненні прав і свобод людини, забезпеченні економічного суверенітету та реалізації євроінтеграційного курсу України, виступив директор Інституту, член-кореспондент НАН України, член-кореспондент НАПрН України, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Володимир Устименко. Як наголосив доповідач, за 30 років своєї дії Конституція України пройшла численні випробування і довела здатність ефективно врегульовувати найважливіші аспекти діяльності держави і суспільного життя. Не є виключенням і виклики воєнного часу, адже агресія Російської Федерації є екзистенційним викликом для держави і кожного українця.
Окрему увагу директор звернув на ризики і перспективи конституційного забезпечення європейської інтеграції України, відзначивши вагомий внесок науковців Інституту в формування економіко-правового виміру реалізації конституційних положень і втілення закладених у них ідей у життя. Практично всі нинішні країни-члени під час вступу до ЄС вносили зміни у свої конституційні акти, адже інтеграція до цього наднаціонального утворення неодмінно передбачає передачу йому частини суверенних повноважень. Цей шлях чекає і на Україну, яка має узгодити своє конституційне поле із майбутнім статусом у складі ЄС. У продовження цієї думки доповідач згадав розділ І Договору про функціонування ЄС, яким визначаються категорії та сфери повноважень Союзу.
Зокрема, виключні повноваження ЄС стосуються таких сфер: митний союз; встановлення правил конкуренції, необхідних для функціонування внутрішнього ринку; монетарна політика (для держав-членів, валютою яких є євро); збереження морських біоресурсів; спільна торгівельна політика. Водночас Союз та держави-члени мають спільні повноваження у низці сфер, а саме: внутрішній ринок; соціальна політика; економічна, соціальна та територіальна єдність; сільське господарство та рибальство; довкілля; захист прав споживачів; транспорт; транс’європейські мережі; енергетика; простір свободи, безпеки та справедливості; спільні проблеми безпеки у сфері охорони здоров’я. Під час майбутнього оновлення Конституції України важливо враховувати, що держави-члени здійснюють спільні повноваження в обсязі, в якому Союз не застосовує свої повноваження або в якому він вирішив припинити їх здійснення.
Ще одним показовим прикладом, на якому детально зупинився Володимир Устименко у своєму виступі, були конституційно-правові засади пенсійного забезпечення. Після початку повномасштабної агресії Російської Федерації питання фінансового забезпечення пенсійної системи набуло особливої актуальності. Одночасне скорочення економічної активності, значне збільшення оборонних видатків, демографічні втрати, масова міграція населення та суттєве збільшення кількості ветеранів війни й осіб з інвалідністю внаслідок війни посилили навантаження на систему соціального забезпечення. У доповіді було наголошено, що конституційне право на пенсійне забезпечення є складовою права на соціальний захист та безпосередньо пов’язане з принципами людської гідності, соціальної справедливості, рівності та верховенства права. Відповідно до статті 46 Конституції України це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, а також бюджетними та іншими джерелами соціального забезпечення. Конституційний Суд України неодноразово відзначав, що держава не може довільно звужувати зміст соціальних гарантій, хоча може змінювати механізми їх реалізації з урахуванням економічних можливостей та принципу пропорційності. Отже, конституційний механізм реалізації права на пенсію поєднує юридичний обов’язок держави із її реальними фінансовими можливостями.
Не менш цікава частина доповіді директора була присвячена реалізації конституційних засад функціонування економіки України у контексті формування цілісної стратегії промислового відновлення. Були озвучені дані щодо рівня втрат у промисловості з особливим акцентом на металургії та машинобудуванні. Так, у 2025 році обсяги виробництва металургійної продукції залишалися у 2,9 раза нижчими порівняно з 2021 роком, а експорт машинобудівної продукції у 2021-2025 роках скоротився з 6,1 до 2,9 млрд дол. США. Водночас галузь демонструє ознаки відновлення за рахунок продукції оборонно-промислового комплексу. Володимир Устименко резюмував, що такі тенденції свідчать про необхідність розвитку внутрішнього виробництва, локалізації критично важливої продукції та розширення науково-виробничої співпраці.
На завершення свого виступу керівник Інституту вкотре наголосив на важливому завданні, яке полягає у створенні ефективного економіко-правового механізму реалізації конституційних положень, та підкреслив, що утверджена в Конституції незалежність України має підкріплюватися показниками економічного розвитку.
Далі із доповіддю про застосування Конституції України Верховним Судом до вченої ради та присутніх звернувся провідний науковий співробітник відділу господарсько-правових досліджень проблем економічної безпеки, доктор юридичних наук, професор, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді Віталій Олюха. Як пояснив доповідач, конституційною основою діяльності Верховного Суду є стаття 8 Конституції України, згідно з якою в Україні визнається та діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Конституційні норми використовуються судами не лише як загальний орієнтир, а й як самостійна нормативна підстава для вирішення спорів. Віталій Олюха виділив у практиці Верховного Суду три основних напрями реалізації цієї норми.
По-перше, Конституція України застосовується для подолання прогалин законодавства. Якщо певні суспільні відносини не врегульовані законом або відповідне правове регулювання є недостатнім, суд не може відмовити особі у здійсненні правосуддя лише з підстав відсутності необхідної норми. Верховний Суд, керуючись принципом верховенства права, не обмежується буквальним застосуванням закону, а обирає спосіб захисту, що забезпечує реальне відновлення порушеного права та найбільш ефективний захист порушених прав.
По-друге, Верховний Суд активно застосовує конституційно узгоджене тлумачення законодавства. Якщо норма закону допускає кілька варіантів тлумачення, перевага надається тому варіанту, який найбільшою мірою відповідає Конституції України, принципу верховенства права та забезпечує ефективний захист прав людини.
По-третє, Конституція України дедалі частіше використовується Верховним Судом не лише як нормативна основа вирішення спору, але і як критерій оцінки допустимості втручання держави у сферу приватних прав та інтересів, зокрема як орієнтир для дотримання балансу та меж втручання. У практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду конституційні положення про свободу підприємницької діяльності, захист конкуренції та рівність учасників господарських відносин все частіше використовуються як критерії оцінки законності втручання держави в господарську діяльність.
Урочисте засідання вченої ради стало певним підсумком та майданчиком для обміну ідеями, що були висловлені та почуті під час участі науковців у цілій серії заходів, присвячених ювілею Основного Закону України.