У Верховній Раді відбувся форум, в рамках якого обговорювалися заходи з надання особливого правового статусу російській мові і способи його захисту.
Чимало «борців» за другу державну мову в Україні зазвичай апелюють до положень “Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” (далі – Хартія), наголошуючи на тому, що її вимоги порушуються українською владою і як наслідок страждають переважно російськомовні меншини. Такі заяви лунають із Російської Федерації, яка, до речі, на відміну від України саму Хартію навіть не спромоглася ратифікувати.
Але ж «…якщо дивитися правді в очі, то сьогодні в Україні найбільш загроженою національною меншиною, яка потребує захисту, є україномовні українці».
Серед присутніх – Крістофер Хартвел (президент центру соціальних та економічних досліджень, м. Польща), Гладка Катерина (координатор програм ОБСЕ з прав національних меншин), Устименко Володимир (член Європейської групи публічного права, директор ІЕПД НАН України), депутати Європарламенту, народні депутати, зокрема Брензович В.І., Гальченко А.В., Кіссе А.І, Пацкан В.В., Пресман О.С., Рабінович В.З., Розенблат Б.С., Фельдман О.Б., Чубаров Р.А., та безліч експертів з мовних питань.
На заході обговорювались такі питання:
- Що таке Європейська Хартія регіональних мов та іторія її ратифікації в Україні;
- Які мови в Україні підпадають під захист Хартії і яким чином вони захищаються;
- Чи є загроза державній мові у випадку підтримки регіональних мов;
- Європейська практика захисту мов меншин.
Учасники круглого столу дійшли висновку, що в цілому Європейська хартія регіональних мов непогано імплементована в Україні. Але штучне роздмухування мовних проблем і політичні спекуляції на цьому підґрунті спричиняють формування однобічних і неправильних висновків. Поряд із цим було запропоновано розробку і прийняття спеціального нормативно-правового акту, який би сприяв усуненню всіх прагалин Закону України «Про засади державної мовної політики».
Депутат Європарламенту Лаурентіу Ребега в своїй заяві наголосив на важливості розробки спеціального законодавства для захисту російської мови в Україні.
“Російська мова в Україні, безумовно, повинна мати спеціальний правовий статус. Це дозволить захистити її від радикальних проявів”, – сказав він.
Між тим, на думку, представників Інституту Тетяни Гудіми та Наталії Герасименко, які були присутніми на заході, не має потреби в прийнятті ще одного нормативно-правового акту. Більш доцільним є удосконалення та подальше виконання положень вже існуючого закону.
До речі, існують певні неузгодженості з нормами Конституції, а в цьому міститься істотна загроза.
При цьому, модернізуючи законодавство про використання мов, Україна має чітко дотримуватись демократичних принципів децентралізації влади.
Очевидно, що зміни, повинні зберігати положення щодо обов’язкової участі членів відповідної територіальної громади у процедурі надання підтримки та захисту певної регіональної мови або мови меншини.
Поряд з тим, при внесенні змін має бути враховано і той факт, що після прийняття Закону України «Про засади державної мовної політики», ще у 2012 році, всі органи місцевого самоврядування, які виявили бажання прийняти рішення про визнання певних мов регіональними на їх території, успішно використали це право, незважаючи на те, що прийняття такого рішення, як, з рештою і самого Закону, найчастіше суперечило чинному законодавству і не принесло ніякої практичної користі етнічним спільнотам.